Моя історія

"У кожній людині є сонце,

лише дайте йому світити"

Мене звати Бенберя Оксана Миколаївна. Мені 24 роки. Вирішила написати свою історію, бо зрозуміла, що живу абсолютно унікальне життя. Колись я думала, що я звичайна дівчина, що в мені нема нічого особливого і живу я так, як всі. Проте, стаючи дорослою і знайомлячись все більше і більше з оточуючим світом, я зрозуміла, що в моєму житті багато звичайних трудностей та проблем, але вони не ламають мене, а заставляють ставати кращою. Тому, я повинна ділитись своєю історією, своїм життям з іншими людьми. Тоді я подумала, що не така ж я вже й звичайна, якщо маю власні переконання та цінності, реакції на життєві події. Дорогий читач, читаючи мою історію, ви побачите різноманітні проблеми та труднощі, які я пройшла і проходжу, та й не тільки я, більшості людям знайомі ситуації, які я описуватиму в своїй історії. Можливо, вони знайомі й Вам.

Народилась я 29 квітня 1991 року в місті Санкт-Петербург, Росія. На цей час моїй мамі було 34 роки,  це був 16 рік її життя та роботи в Росії. Так як моя мама  не була в шлюбі з батьком, коли вона завагітняла вдруге, моїм братом, вона вирішила переїхати на Батьківщину, до України. Тато допоміг з переїздом у місто Миколаїв, Львівської області, але він не залишився з мамою, мною і малим новонародженим братом. Тому ростила і виховувала нас з братом мама одна. 

Це був дуже не простий час для нашої сім’ї. Уявіть собі одинока жінка, в чужому місті, без роботи, з двома дітьми в час, коли Радянський Союз розпався, а в Україні вибудовуються нові системи та порядки. В цей час моїй мамі, Бенбері Любові, дуже допомагали різні люди, які як ангели з’являлись в її житті. Вона віддячувалась тим, що робила ремонти у їх домівках та допомагала чим могла.   

Якою я пам’ятаю свою маму? Це постійно працьовита і невтомна жінка, яка не давала опустити собі руки і всім навколо. Її енергія до життя заражала багатьох, тому вона відома і шанована особистість в нашому місті. Я можу сказати, що моя мама – це мій перший зразок вольової жінки, яка завжди прагне рухатись вперед, можливо вона й не знає, як щось робити і чи вдасться їй, але вона все рівно спробує.

УРОК 1. ЦІНІТЬ І НІКОЛИ НЕ ЗАБУВАЙТЕ СВОЄЇ МАМИ. Великим досягненням будь-якої людини є вміння цінити життя, а відповідно і ту людину, яка тобі його дала. Кожна мама уже молодець, бо дала життя своїй дитині, піддаючи великому ризику власне здоров'я та життя при вагітності та пологах. Тому вимагати чогось більшого від мами, бути незадоволеними, нарікати на те, що мама якась не така чи ще щось - це гріх. Якою б не була Ваша мама, завжди тримайте в пам'яті лише хороші спогади про неї та пам'ятайте, чого Ви навчились завдяки ній і ким стали.

Найосновнішого чого мене вчила мама це любити людей і Бога. Вона виховувала мене і брата на християнських цінностях, ми часто читали разом Біблію, ходили в місцеву церкву.

УРОК 2. НАВЧИТИСЬ ЛЮБИТИ ЖИТТЯ І АВТОРА ЖИТТЯ. НАВЧИТИСЬ ЛЮБИТИ БОГА БІЛЬШЕ ЗА ВСЕ НА СВІТІ. Запам'ятати, усвідомити, що Він найближче до нас, що Він все бачить, все знає, що Він готовий завжди допомогти, що Він завжди чекає, що Він завжли чує, прощає, приймає. Він - джерело радості, життя, сили та енергії. Може не стати батьків, родичів, друзів, всіх, на кого можна надіятись, здоров'я, а Бог і віра в Нього повинна бути завжди.

Як бачите, питання одиноких мам мені відомо. Якщо вас, дорогий читач, виховувала одна мама і ви бачили як їй тяжко все давалось, а батька не було поруч, я з повною впевненістю можу сказати, що я вас розумію. Не тримайте зла та образи на батька, простіть його, а для мами станьте найкращим другом, тією надійною людиною, яка ніколи не залишить її, а підтримає, зрозуміє і першою поспішить на допомогу. Це дійсно буде знаком вдячності за все, що вона для вас зробила. Можливо вам, читач, знайома проблема виховання в неповній сім’ї, бо ви виховуєте свою дитину самостійно без чоловіка чи жінки. Хочу вам сказати, як дитина, яка виховувалась однією мамою, без батька, я отримувала все необхідне для розвитку, росту(не йдеться лише про матеріальні блага). Тому не переживайте і не звинувачуйте себе, що ви не забезпечили своїй дитині батька чи матері. Давайте їй свою любов і турботу так, як ви вмієте.

УРОК 3. НІКОЛИ НЕ ТРИМАЙТЕ ОБРАЗИ НА БАТЬКІВ. По звичайним людським міркам, у мене були всі підстави ображатись на свого батька, ненавидіти його за те, що він залишив нас з мамою. Проте, мудре виховання моєї мами допомогло мені не припуститись однієї з найбільших помилок в житті. Мама ніколи не говорила про тато поганого і не дозволяла нам, дітям думати про нього погане, звинувачувати його чи ображатись. Вона завжди казала, щоб ми були вдячними за те, що він дав нам життя, що підтримав маму під час вагітності та не заставив зробити аборт. Прощення батька звільнить Вас від неймовірно великого тягара та принесе багато нового, хорошого у теперішнє та майбутнє Ваше життя.

В 1998 році я пішла разом з братом Миколою в перший клас, мені було 7, а йому – 6 років. В школі я завжди відчувала відповідальність за нього, коли його ображали – плакала я, заступалась за нього я. Я була активною, дружелюбною дитиною, але дуже серйозною, як на свій вік. Я любила вчитись, мені подобалось на канікулах читати весь матеріал по літературі, який ми повинні були тільки проходити. Я завжди з нетерпінням чекала кінця канікул, щоб  по швидше дізнатись, які нові предмети у нас будуть в школі та що нового ми вивчимо. Ця любов до навчання збереглась в університеті також. З самого малку моя мама вчила мене думати і переживати за знання, а не за оцінки. Вона казала, що з знаннями я зможу робити все, що я хочу, а оцінка – це суб’єктивна думка вчителя, яка не завжди є оправданою.

На час закінчення школи я була  єдиною в місті срібною медалісткою, окрім мене було ще 5 дівчат - золотих медалісток. Я знала, що за декілька днів до закінчення 11 класу, написання екзаменів, моїй мамі запропонували проплатити для мене золоту медаль, коли «своїми силами» я виходила на срібну. Слава Богу, що моя мама дуже радикальна та справедлива в питаннях взяток і знань, тому вона відмовилась від таких пропозицій.

УРОК 4. НАЙКРАЩИЙ РЕСУРС, ЯКИЙ Є У МЕНЕ ЦЕ Я САМА. Навчитись поважати себе, бачити і цінити своє достоїнство, вкладати в себе. На світі може все, що завгодно піти не так, підвести, але ж я є у себе. Саме таке розуміння дає свободу від зовнішніх обставин і думок інших людей. Ви стаєте по-справжньому незалежною людиною. Тому вчитись, вкладати в себе нові знання, розвивати свої таланти - це задоволення і головне хоббі всього життя.

Почалась нова сторінка в моєму житті – навчання у вищому навчальному закладі. Здавши добре зовнішнє незалежне оцінення (ЗНО), я поступила на державну форму навчання денного відділення у Львівський національний університет імені Івана Франка, за спеціальністю психологія.

Нове велике місто, новий навчальний заклад, нові знайомства, друзі та початок самостійного життя. Я переїхала в місто Львів, яке в 60 раз більше по населенню, чим моє рідне місто. Я переживала, щоб новий ритм життя, новий режим дня, нові люди не змінили мене в гіршу сторону. До переїзду я чула багато історій про дівчат, які виховувались на християнських цінностях, росли в малих містечках, а з переїздом у більші міста, поступались своїм переконанням, йшли на вчинки, які для них раніше були не припустимі (негативні звички, сексуальні зв’язки та ін.). Тому я переживала, щоб це не сталось і в моєму житті.

УРОК 5. БУДЬТЕ БІЛОЮ ВОРОНОЮ. НЕ БІЙТЕСЬ, ЯКЩО ВАС ПОМІТЯТЬ, БІЙТЕСЬ, ЯКЩО НЕ ПОМІТЯТЬ. Виховання на правильних християнських цінностях створило невидимий стержень в мені, який допомагав не піддаватись спокусам зовнішнього світу. Коли інші студенти давали взятки за екзамени, я вчила всі білети і здавала їх самойстійно на високі бали; коли більшість молоді з мого оточення зустрічались з хлопцями/дівчатами та вели сексуальне життя, я берегла себе для свого чоловіка; коли інші балувались алкоголем, тютюном чи наркотиком, я завжди говорила, що мені це не потрібно; коли інші намагались виглядати гарно ззовні, модно одягатись, я не відчувала дискомфорту, що одягнена не так як всі. Я була білою вороною. А найосновніше, що я хочу сказати, мене поважали і моє слово було авторитетним, зі мною радились і моєї думки питали. А на завершення ще й обрали старостою групи і погодились на всі мої правила. Як це не парадоксально, я не була аутсайдером, а навпаки – була лідером в групі. Як тільки Ви починаєте думати, як би то бути подібним на когось або таким як всі, Ви вбиваєте свою унікальність та особистість. Здається Вас повинні почати поважати, бо Ви такий як всі, всім догодили, виглядаєте модно і т.д., але за що Вас поважати, якщо це вже не Ви?

Мої пастора

У цей час у моєму житті не абияку роль відіграла церква. Переїхавши у Львів, я почала відвідувати церкву «Посольство Боже», я вчилась, розвивалась у ній завдяки різноманітним вченням, підтримці та служінням. Завдяки церкві я зрозуміла, що недостатньо просто жити правильно і по християнським цінностям, важливо служити людям, робити добро. Саме в цей час я активно займалась різноманітною громадською роботою, допомагала дітям-сиротам, людям похилого віку, дітям з багатодітних сімей. Познайомившись з пасторами церкви, я знайшла справжніх менторів, які зацікавлені в моєму не лише духовному рості, але професійному та особистісному. Пастора замінили мені батьків у чужому місті, допомагали справлятись з усіма проблемами та труднощами, допомагали позбавитись комплексів «життя в маленькому місті» та допомогли навчитись розкривати свій потенціал. 

УРОК 6. ВМІТИ БУТИ ВДЯЧНОЮ ЛЮДЯМ, ЯКІ ХОЧ ЯКОСЬ ДОПОМОГЛИ МЕНІ. Вміння бути вдячним – це найкраще вміння щасливих людей, бо завдяки ньому вони почувають себе задоволеними життю, що їм ніхто не винен нічого та вони всього прагнуть досягати самостійно. Я вдячна своїй мамі та брату, вдячна вчителям в школі та викладачам в університеті, вдячна своїм пасторам, менторам, тренерам, нареченому та Богу.

Ще до переїзду у Львів, в мене був власний погляд на життя, з якого багато людей жартувало та не вірили мені. Я вважала, що поки я здобуваю вищу освіту, я не вийду заміж. Я була глибоко переконана в цьому і дуже цього хотіла. Але дотримуватись цього було не так вже й просто. Адже деякі мої однокласники вже одружились і мали дітей, деякі знайомі постійно запитували чи не виходжу я заміж. З часом і мої одногрупниці почали виходити заміж. Я бачила як живуть молоді люди, які одружились і вчились разом зі мною, тому розуміла, що їм доводиться не легко. Вони не встигали в навчанні, вони жертвували час, який треба присвятити сімї. В результаті страждало і навчання і сімейна сфера. Я, розуміючи це, не хотіла, щоб так було і у мене. Зараз це просто говорити, але не просто було тоді.

Все починалось з Клоуна Ксю та Клоуна Бублика

Засновники евент агенції "Смайлик Шоу"

Ще навчаючись в університеті я час від часу підробляла аніматором. А як власний бізнес, пов'язаний з організацію дитячих святкувань та анімації, шоу-програм, я розпочала разом з друзями. На сьогоднішній день ми евент агенція «Смайлик Шоу», яка працює у Львові та Львівській області. Активно проводимо святкування для дітей різноманітного віку та програми для дорослих. Щастя та радість інших людей, особливо в святкові важливі для них дні – стало нашою ціллю та головним стимулом. Я дуже вдячна своїй подрузі та бізнес-партнеру Дикій Христині за дружбу, любов і підтримку. Ми знайомі 7 років, проте стали як сестри.

Моя найкраща подруга Христина

УРОК 7. ЦІНУЙТЕ СВОЇХ ДРУЗІВ, ЦЕ ОСОБЛИВІ ЛЮДИ. Саме люди, які знаходяться ближче всього до Вас, бачать всі Ваші плюси та мінуси, і продовжують залишатись Вашими друзями. Тому цінуйте це та вчіться бути другом іншій людині.

УРОК 8. НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЧІ В ЖИТТІ ТРЕБА РОБИТИ ДУЖЕ ЯКІСНО. Я завжди думала, що найосновніші і найбільш відповідальні вибори, які я робитиму у житті будуть: вибір професії, адже важливо знати ким ти будеш і чим хочеш займатись все життя ( я дуже не хотіла витратити своє життя на безкінечне отримування новий і нових дипломів, освіт) і вибір своєї половинки, чоловіка, бо для мене шлюб це на все життя. Тому в цих питаннях я ніколи не поспішала, багато готуюсь, читаю, взнаю та формую себе такою, якою б я хотіла бути.

Як і всі дівчата віком 18-21 р. я закохувалась в хлопців. Одна закоханість замінялась іншою. Найперше, що я завжди відчувала, це те, що в мене ж інші плани на життя, тому мені треба не спішити з створенням стосунків, не видавати себе, що мені хтось подобається. Також я часто закохувалась і це було не взаємно, а потім, коли я починала уже людині подобатись – мої почуття зникали. В цей період мені було дуже складно, бо хотілось, як і мої подружки, мати хлопця, любити когось і бути любимою. Часто коли я залишалась одна, я задавала собі, Богу, питання «Чому так боляче влюблятись?», «Чому я перша закохуюсь, коли сама ж прийняла рішення не починати ніяких стосунків під час навчання?», «Чому я закохуюсь в людину без взаємності?» і т.д. І я отримала відповідь на ці питання. В один день я чітко зрозуміла, що те, що я закохуюсь нічого не означає, що це така природа жінки, а те, що я закохуюсь без взаємності або закохуюсь і сама ж не знаю що з цим робити - це так мене Бог береже, щоб я не наробила дурниць та не зрадила своїм переконанням. Саме через те, я успішно закінчила навчання в університеті, стала магістром психології і не вийшла заміж.

Випускний в університеті

УРОК 9. НЕ ПОСТУПАТИСЬ СВОЇМ СТАНДАРТАМ, НІКОЛИ НЕ ЗАНИЖАТИ СВОЮ ПЛАНКУ. Усі хлопці, які десь подобались мені або я подобалась їм, знали, що я не ходитиму з ними на побачення, не цілуватимусь і тим більше не спатиму з ними до шлюбу. Ми будемо дружити і взнавати одне одного, але без інтиму. На цьому наші відносини зникали. І Слава Богу. Ніколи не треба боятись, що щось чи хтось зникне з життя, якщо це вас не достойне. Одного разу мені навіть сказали "Так, з такими, як ти хлопці хочуть одружуватись, але гуляти вони хочуть з іншими дівчатами, які є більш доступними". Скажу чесно, для мене це був комплімент і образа одночасно. Приємно чути, що зі мною захоче одружитись будь-який хлопець, але не приємно, що існують легко доступні дівчата або дівчата для гуляння.

В основному дівчата бояться залишитись «старими дівами» чи соромляться того, що вони ще цнотливі. Скажу так, я не боялась першого і пишаюсь другим, тому у моєму житті з'явився молодий, серйозний, надійний хлопець. Який не злякався моїх правил, а почав поважати мене та мій спосіб життя. Наступного року ми плануємо весілля. Тому, дорогі дівчата, не бійтесь бути самотніми, не мати хлопця чи соромитись, що ви сексуально недосвідченна. Не спішіть здобувати такий досвід, бо як показує практика, він веде до ран та розбитих долей.

Випускний в університеті

Ще під час навчання в університеті я познайомилась з моїм нареченим в facebook, його ім'я Василь Деркач. Майже одразу зрозуміла, що я йому подобаюсь. Це виражалось в численних подарунках, сюрпризах і несподіванках. Так як мені залишалось ще вчитись в університеті 3 роки, я всіма силами намагалась не давати розвиватись цим стосункам, я концентрувалась виключно на навчанні, роботі. Коли я помічала, що для мене ці відносини залишаються дружбою, а для нього це щось більше - я зупиняла переписки, спілкування. Таких зупинок у відносинах за 3 роки нашого знайомства було більше 10, різної тривалості, від декількох днів до місяців. Саме тоді я часто чула від нього слова "Ти можеш завжди на мене покладатись", "Який би не був твій вибір, я завжди старатимусь тобі допомогти, якщо це буде в моїх силах" і т.д. З часом я переконалась, що це не просто слова, що це правда. Я побачила, що Василь може жертвувати своїм часом, грошима та будь-якою іншою допомогою, що його слова є незмінними, як і його ставлення до мене. Я зрозуміла, що він дуже хоче бачити мене щасливою та готовий робити для цього багато речей.

Наші відносини пройшли розриви, службу Василя в АТО, розлуку, відстані та інші випробування. Завдяки цьому всьому я полюбила його, а він укріпився в своїх почуттях до мене. Ми знайомі з березня 2012 року, ми не жили інтимним життям і навіть не цілувались. Але все це недаремно.19 липня 2015 року Василь спитав мене "Чи стану я його дружиною?", і як ви думаєте, що я відповіла? Моя відповідь була «Так!!!».

УРОК 10. ЯКЩО ХОЧЕШ МАТИ НАЙКРАЩЕ, ТРЕБА ЙОМУ ВІДПОВІДАТИ. Часто дівчата хочуть «принца на білому коні», але при цьому, вони не є принцесами. Або хочуть бути принцесами, щоб до них ставились, як до принцеси, але всередині не відповідають цьому. Подумайте, яку б людину Ви хотіли бачити поруч все життя, і чи веде Ваш спосіб життя до знайомства з такою людиною? Можете не відповідати мені на це запитання, але обов'язково дайте відповідь собі. Не спішіть шукати принца, бо Ви його знайдете, але чи захоче він бути з вами, чи будете цікавими для нього ви? Краще вкладайте в себе, розвивайтесь, робіть те, що подобається і те, що любите, читайте і доглядайте за собою, працюйте над своїм характером, емоціями.... Ставайте принцесою, щоб Вас хотілось добиватись, досягати, покоряти. Не бійтесь, якщо Ви "принцеса", "не принц" не зможе бути біля Вас, він просто не витримає всього, він здасться.

В день, коли Василь мені зробив пропозицію руки та серця, я усвідомила велике бажання, щоб те щастя, яке я переживаю в цей момент, те ставлення, яке я маю від любимої людини - мала кожна дівчина. Для цього  подумала, що потрібно частинки мого Василя вкласти в кожного хлопця, щоб вони саме так поводились з дівчатами, як він. Але так, як другий варіант фізично неможливий, я вирішла розповідати дівчатам про своє життя, як отримати те, що отримала я. Саме тому я створила свій персональний блог та зобов'язуюсь вести його, щоб ділитись секретами з усіма дівчатами, щоб кожна дівчина, яка прочитає мою історію, захотіла щось змінити в своєму житті та отримала відповідний результат.

Наперед хочу сказати, усі дорогі мої читачі, я вірю у Вас і вболіваю за Вас. Тому з радістю чекатиму Вас на блозі, а з будь-якими запитаннями Ви можете звертатись до мене.

З любов'ю, Бенберя Оксана

westoksi@ukr.net

Моя сторінка в facebook 

Моя сторінка вк